Сторінки з книги природи Приватна школа “Афіни” Сущенко М.В.

Олександр Олесь     У віршах Олександра Олеся (1878— 1944) краса природи перелита у мелодійне слово. Хлопчиком кожне літо він проводив у гостях у свого діда Василя Грищенка, який знав безліч народних легенд, казок, пісень і пробудив у майбутнього поета любов до рідної природи та українського слова. Олександр Олесь згадував: «Дитинство мені уявляється одним золотим днем. І все, що я бачив там, у степу, в саду, на річці Сулі, здається мені суцільною казкою природи».       Коли читаєш вірші Олександра Олеся, здається, що поет звертається до кожного з нас: полюби ці трави, квіти, степ, пізнай усе живе!

В дитинстві ще… давно, давно колись... В  дитинстві  ще…  давно,  давно  колись   Я  вибіг  з  хати  в  день  майовий…   Шумів  травою  степ  шовковий,   Сміявся  день,  пісні  лились…   Весь  Божий  світ  сміявсь,  радів…   Раділо  сонце,  ниви,  луки…   І  я  не  виніс  щастя-муки,   І  задзвеніли  в  серці  звуки,   І  розітнувсь  мій  перший  спів…  

Прочитай, як поет описує степ у різні пори року. Знайди порівняння. Чому степ виглядає по-різному: наче килим, море, пустеля, перина? Які прикметники вжито для опису степу, моря, пташок, зими. Які образні вислови виявились для вас новими, несподіваними? Поміркуйте, якими мають бути інтонація і темп читання кожної строфи вірша, які слова слід виділити логічним наголосом.

Степ Степ весною — наче килим, сонце кидає нитки, вишиває візерунки, то розводи, то квітки. Зеленіє степ весною, з кожним днем пишніш стає, то обсиплеться росою, то враз пахощі поллє. розіслався навкруги, хто його обійде зором,    хто углядить береги?! Ось подув південний вітер, захиталось море трав. Справді, гляньте: степ    широкий буйним сизим морем став! Мов пустеля неоглядна, степ пожовклий восени. Мов пісок, рудіють трави, не шумлять уже вони.    Не почуєте вже співу голосних дзвінких пташок,    не побачите ніде вже ні розводів, ні квіток.    Степ зимою — мов перина, біла, рівна і м'яка. Спить на ній зима холодна — баба люта і лиха. Мертвий сон старої баби злі морози стережуть, доки їх вітри південні у яри не заметуть.

Підготуйся до читання вірша вголос. Зверни увагу на межі речень. Після яких слів зробиш найдовшу паузу? Чому?

ЗАХОДИТЬ СОНЦЕ Праворуч  —  сонце  і  пожежі!   Палають  гір  високих  вежі,   Палають  хвилі  вогняні,   І  хмари  в  димі  і  огні.   Ліворуч  —  сиза  казка  ночі,   Чиїсь  ласкаві  ніжні  очі,   Чиїсь  зітхання,  шелест,  шум,   І  тихий  стогін,  тихий  сум.   Ліворуч  - місяць  ллє  проміння,   І  на  воді  горить  каміння…   Ліворуч  —  місяць  іскри  ллє,   Мов  в  небі  золото  кує.   Ліворуч  —  місяць  сплів  мережку   І  застилає  нею  стежку,   Мов  зараз  буде  в  млі  ясній   Цариця  ночі  йти  по  ній.   … Погасли  хвилі,  гори,  хмари,   І  над  землею  в'ються  чари,   І  над  землею  в'ються  сни…   Забудься,  серце,  і  засни…  

Які ще вірші Олександра Олеся ти читав? Підготуйся до виразного читання одного з них. Поясни, чому саме цей вірш ти вибрав?